Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Я вважаю, що він міг щось заховати в Гоґвортсі. Герміона зітхнула.

* Гаррі, тоді б Дамблдор його знайшов!

Гаррі ще раз повторив аргумент, який уже не раз наводив на підтримку цієї теорії.

— Дамблдор сам мені зізнавався, що не знає всіх таємниць Гоґвортсу. Я кажу вам, якщо

для Вол...

— А-а!

— Для ВІДОМО-КОГО, добре! — закричав Гаррі, втрачаючи терпець. —Так от, якщо для

Відомо-Кого й існувало якесь важливе місце, то це був Гоґвортс!

— Ой, не сміши, — глузливо скривився Рон. — Школа?

* Так, школа! Це був його перший справжній дім, там його визнали особливим, школа

значила для нього все, і навіть коли він її закінчив...

* Це ти говориш про Відомо-Кого? Чи, може, про себе? — в’їдливо запитав Рон. Він

смикав за ланцюжок з горокраксом, що висів у нього на шиї. У Гаррі промайнуло бажання

схопити його за цей ланцюжок і задушити.

* Ти нам розповідав, що Відомо-Хто просив Дамблдора дати йому якусь роботу після

закінчення школи, — нагадала Герміона.

* Саме так, — підтвердив Гаррі.

* І Дамблдор думав, що той хотів повернутися, щоб щось знайти, можливо, якусь річ, що

належала комусь із засновників, а тоді зробити з неї ще один горокракс?

— Так, —погодився Гаррі.