Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Магія — це могутність

Серпень догорав, квадратик недоглянутої трави посеред площі Ґримо зів’яв під сонцем,

пожух і побурів. Сусіди ніколи не бачили мешканців будинку номер дванадцять, втім, як і самого

будинку. Маґли, що жили на площі Ґримо, давно вже змирилися з кумедною помилкою в

нумерації будинків, коли після одинадцятого номера одразу йшов тринадцятий. Але тепер на

площі дедалі частіше з’являлися люди, яких немовби заінтригувала ця аномалія. Не минало й

дня, щоб на площу Ґримо не прибували одна-дві особи, які, здавалося, не мали іншої мети, крім

як, спершись на огорожу, цілісінькими днями стирчати перед одинадцятим і тринадцятим

будинками і вдивлятися в щілину між ними. Споглядальники були щодня інші, однак усіх їх,

здається, поєднувала нехіть до нормального одягу. Перехожі лондонці, переважно звиклі до

всіляких оригіналів, не звертали на них уваги, хіба що вряди-годи дехто озирався, дивуючись,

навіщо це за такої спеки кутатися в довжелезні плащі.

Видно було, що цілодобове пильнування не приносить спостерігачам особливого

задоволення. Іноді дехто схвильовано ступав крок уперед, немовби нарешті помітив щось

цікаве, проте одразу ж розчаровано вертався назад.

Першого вересня цих чатувальників на площі побільшало. З півдесятка чоловіків у

довжелезних плащах стояли й придивлялись, як завжди, до будинків номер одинадцять та номер

тринадцять, однак те, чого вони очікували, залишалося для них невловиме. Надвечір, коли з

неба несподівано, чи не вперше за останні тижні, вперіщила холодна злива, якраз і трапилася

така незбагненна мить, коли вони нібито помітили щось незвичне. Чоловік з перекошеним