Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Ні, не в нього, — проникливо заперечив Рон. — Він просто в розпуці, що не взяв за

нього більше грошей.

* Більше? — перепитав Манданґус. — Це було б, зараза, дуже непросто... я й так віддав

його на шару, єпересете. А шо я мав робити?

— Тобто?

* Я продавав собі на Алеї Діаґон, а вона підходить і питає, чи маю я ліцензію на торгівлю

магічними предметами. Нишпорка паскудна. Хотіла мене оштрафувати, але їй упав у око

медальйончик, і вона його забрала й сказала, шо на цей раз мені пощастило.

* І хто ж то була? — запитав Гаррі.

— Не знаю, якась міністерська карга. Манданґус на мить замислився, насупивши брови. —

Така маленька. З бантом на голові.

Він спохмурнів і додав:

— Схожа на ропуху.

Гаррі впустив чарівну паличку. Вона вдарила Манданґуса по носі й вистрілила червоними

іскрами. Іскри влучили полоненому в брови, й вони загорілися.

— Аґваменті! — крикнула Герміона, і з її чарівної палички вдарив струмінь води, заливши

Манданґуса з голови до ніг, аж він мало не захлинувся, плюючи й кашляючи.

Гаррі подивився на Рона з Герміоною й побачив у їхніх очах віддзеркалення власного шоку.

Йому здалося, що шрами з зовнішнього боку долоні знову запекли.

— РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ —