Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Долину, навіть якщо Батільда вже не в тому стані, щоб з ним поговорити. Він хотів відвідати

місце, де і він, і Дамблдор втратили рідних. Почав було опускати газету, щоб порадитися з

Роном та Герміоною, коли це щось оглушливо ляснуло на кухні.

Чи не вперше за ці три дні Гаррі геть забув про Крічера. Перша його думка була, що то

повернувся й увірвався на кухню Люпин, тож якусь частку секунди він не міг зрозуміти, що за

клубок кінцівок, борюкаючись, з’явився прямо з повітря біля його стільця. Він зірвався на ноги,

а Крічер виборсався з клубка, низько вклонився Гаррі і проскрипів:

— Крічер повернувся зі злодюжкою Манданґусом Флечером, хазяїне.

Манданґус випростався й вихопив чарівну паличку, але Герміона виявилася спритнішою.

— Експеліармус!

Манданґусова паличка підлетіла вгору й Герміона її впіймала. Вирячивши очі, Манданґус

кинувся до сходів. Рон перехопив його, наче регбіст, і Манданґус глухо гепнувся на кам’яну

підлогу.

* Шо? — заревів він, пручаючись, щоб вивільнитися з Ройової хватки. — Шо я зробив?

Нацькували на мене клятого ельфа, та шо ви собі думаєте, шо я вам зробив, пустіть мене,

пустіть, бо...

* Не в тому ти стані, щоб нас лякати, — урвав його Гаррі. Він кинув газету, двома

великими кроками перетнув кухню й присів біля Манданґуса, що перестав пручатися й дивився

на нього з жахом. Рон, важко дихаючи, встав і дивився, як Гаррі навмисне націлив чарівну

паличку просто в Манданґусів ніс. Манданґус смердів старим потом і тютюновим димом. Волосся