Гаррі Поттер і смертельні реліквії

в нього було сплутане, а мантія засмальцьована.

* Крічер просить вибачення, хазяїне, за затримку з доставкою злодія, — прохрипів ельф.

— Флечер знає, як уникати полону, він має багато схованок і спільників. Але Крічер таки загнав

його в кут.

— Ти дуже добре все зробив, Крічере, — сказав Гаррі, і ельф низенько вклонився.

* Так, маємо до тебе кілька запитань, — сказав Гаррі Манданґусові, але той одразу

закричав:

* Та я запанікував, ясно? Я не хотів у це влазити, ти вибачай, братан, але я не збирався на

халяву підставляти заради тебе свій зад, і той клятий Відомо-Хто налетів прямо на мене, та хто

завгодно дав би звідти драла, я ж сто разів казав, шо не хочу з вами...

— До твого відома — крім тебе, ніхто не роз’явився, — урвала його Герміона.

* Ну, ви ж там усі такі герої, а я не герой, я ніколи не вдавав, ніби хочу на барикади...

* Нас не цікавить, чого ти втік і покинув напризволяще Дикозора, — сказав Гаррі, ще

ближче підносячи чарівну паличку до мішкуватих і налитих кров’ю Манданґусових очей. — Ми

й тоді вже знали, що на таке лайно, як ти, не можна покладатися.

* Ну, то нашо ти нацькував на мене домашніх ельфів? Ти шо, знов згадав про ті келихи?

Та в мене їх давно нема, інакше б я їх тобі...

* Мене цікавлять не келихи, хоч це вже тепліше, — сказав Гаррі. — Заткнися й слухай.

Як добре, що в нього нарешті з’явилася справа, що він нарешті міг здобувати крихти

правди. Його чарівна паличка була вже так близько до злодієвого носа, що той аж очі скосив,