Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Гаррі рвучко розгорнув газету і знайшов тринадцяту сторінку. На початку статті містилася

фотографія ще однієї знайомої особи: жінки в прикрашених коштовним камінням окулярах з

ретельно закрученими білявими кучерями, що вишкірила зуби в привабливій, на її погляд,

усмішці й махала йому пальцями. Намагаючись не звертати уваги на огидний знімок, Гаррі

почав читати.

У житті Ріта Скітер набагато делікатніша й лагідніша, ніж можна судити з її відомих своєю

нещадністю життєписів. Зустрівши мене в передпокої свого затишного дому, вона веде мене на

кухню, де пригощає чаєм, шматочком яєчного пирога і, звичайно ж, цілою виваркою гарячих

пліток.

— Зрозуміло, що Дамблдор — просто знахідка для біографа, — каже Скітер. — Таке довге

й насичене життя. Я впевнена, що моя книжка — тільки перша з дуже-дуже багатьох,

присвячених цій постаті.

Слід сказати, що Скітер зреагувала блискавично. Її книжку на дев’ятсот сторінок було

написано всього за місяць, що минув з часу загадкової Дамблдорової смерті у червні. Я запитую,

як їй вдалося створити книжку так супершвидко.

— Ой, якщо так довго працюєш журналісткою, то вкладатисяв стислі терміни — твоя друга

натура. Я знала, що чаклунська громада прагне почути цілісну історію, і хотіла перша вдовольнити

цю потребу.

Я згадую недавні широко розрекламовані зауваги спецрадника Чарверсуду і давнього

Дамблдорового приятеля Ельфаєса Доджа, що у книжці Скітер фактів менше, ніж на вкладці в