Гаррі Поттер і смертельні реліквії

У камін полетіло поліно. Полум’я здійнялося вгору, освітивши на мить охоплене жахом

бліде загострене лице. Відчуваючи, ніби виринає з глибокої води, Гаррі кілька разів глибоко

вдихнув і розплющив очі.

Він лежав розпластаний на холодній чорній мармуровій підлозі, перед самісіньким його

носом стирчав хвіст однієї з тих сріблястих змійок, що підтримували ванну. Гаррі сів.

Виснажене й перелякане Мелфоєве обличчя й досі тремтіло перед його очима. Гаррі ледь не

знудило від побаченого, від того, що Волдеморт примушував робити Драко.

Хтось різко затарабанив у двері, й Гаррі аж підскочив, почувши дзвінкий Герміонин голос.

— Гаррі, тобі потрібна твоя зубна щітка? Я принесла.

— Ага, чудово, дякую, — спробував він відповісти якомога буденніше, а тоді встав, щоб

відчинити двері.

— РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ —

Крічерова оповідь

Рано-вранці Гаррі прокинувся у спальному мішку на підлозі вітальні. У просвіті між

важкими портьєрами виднілося небо — холодного ультрамаринового кольору, що нагадувало

водянисте чорнило. Щойно починало світати, скрізь лежала тиша, яку порушувало тільки

глибоке, повільне дихання Рона та Герміони. Гаррі глянув на темні тіні, що простелилися від

них на підлозі. Рон учора в пориві галантності наполіг, щоб Герміона спала на подушках від

канапи, тому контури її тіла трохи вивищувалися над його силуетом, її напівзігнута рука лежала

на підлозі, а пальці ледь не торкалися Ронових. Гаррі подумав, що вони, мабуть, позасинали,