Гаррі Поттер і смертельні реліквії

руйнівних, як василіскова отрута речовин, і всіх їх небезпечно носити з собою. Але доведеться

щось придумати, бо горокракс не розколоти, не розтрощити й не розбити. Треба зробити щось

таке, щоб він не зміг магічно відновитися.

* А якщо ми навіть знищимо горокракс, — поцікавився Рон, — чому та частинка душі,

що в ньому містилася, не зможе переселитися й далі існувати в чомусь іншому?

— Бо горокракс — це цілковита протилежність людині. Помітивши, як спантеличено на неї

дивляться Гаррі й Рон, Герміона квапливо пояснила:

— Роне, якби я взяла зараз меч і тебе ним простромила, я анітрохи не зашкодила б твоїй

душі.

— Це мене страшенно втішило б, — пожартував Рон. Гаррі засміявся.

* До речі, так воно і є! Я маю на увазі, що душа завжди залишається жива й недоторкана,

хоч би що сталося з тілом, — вела далі Герміона. — А от з горокраксом усе навпаки. Існування

частинки душі, що в ньому перебуває, залежить від її вмістилища, від її зачарованого тіла. Без

нього вона помирає.

* Коли я простромив той щоденник, він ніби й справді помер, — Гаррі пригадав, як з

продертих сторінок потекло, мов кров, чорнило, і як закричала, зникаючи, частинка

Волдемортової душі.

* І от коли щоденник було належним чином знищено, частка душі, захована в ньому, вже

не могла існувати. Джіні ще перед тобою намагалася позбутися щоденника, викинувши його в

унітаз, але він знову став як новенький.