Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Нічого собі... приватні уроки у Дамблдора! — Рон був вражений. — Цікаво, чого це

він?..

Рон загнувся на півслові. Гаррі помітив, що вони з Герміоною перезирнулися. Гаррі

відклав ножа й виделку, і серце його забилося швидше, хоч він так само без руху сидів на ліжку.

Дамблдор радив розповісти... чом би й не зараз?

Він втупився поглядом у виделку, що поблискувала на колінах, і сказав:

— Не знаю точно, чому він даватиме мені уроки, але це, мабуть, пов’язано з пророцтвом.

Рон з Герміоною мовчали як риби. Гаррі навіть здалося, що вони заклякли. Він повів далі,

не зводячи погляду з виделки:

— З тим, яке намагалися викрасти в міністерстві.

— Але ж ніхто не знає, про що в ньому йшлося, — швидко додала Герміона. — Воно ж

розбилося.

— Хоч у “Віщуні” писали, що... — почав було Рон, проте за зашипіла:

— Цс!

— “Віщун” писав правду, — підтвердив Гаррі, з великим зусиллям переводячи погляд на

друзів: видно було, що Герміона налякана, а Рон захоплений. — Та скляна куля, що розбилася,

то був не єдиний запис пророцтва. Я його повністю почув у Дамблдоровім кабінеті. Пророцтво

було зроблене для нього, тож він міг мені сказати. Зі змісту випливає, — Гаррі важко зітхнув, —

що саме я маю покінчити з Волдемортом... принаймні там сказано, що разом нам жити не

судилося.