Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Це дурість, — сказав Рон.

— Це почуття вини з боку того, хто вижив, — сказала Герміона. — Я знаю, що Люпин

намагався її заспокоїти, але вона й досі в депресії. Їй навіть її метаморфомагія не вдається!

— Що?..

— Не може змінювати собі зовнішність, як звикла, — пояснила Герміона. — Мабуть, на її

дар вплинув шок.

— Я й не знав, що таке могло статися, — здивувався Гаррі.

— Я теж, — зізналася Герміона, — але, мабуть, якщо перебувати в стані сильної депресії...

Знову відчинилися двері і з’явилася голова місіс Візлі.

— Джіні, — прошепотіла вона, — іди вниз, допоможи приготувати обід.

— Я ж розмовляю з людьми! — обурилася Джіні.

— Хутко! — додала місіс Візлі й пішла.

— Вона мене кличе тільки тому, що не хоче залишатися з Флегмою! — сердито буркнула

Джіні. Тріпнула довгим рудим волоссям, дуже вдало перекривляючи Флер, і пішла штучною

ходою, піднявши руки над собою, наче балерина.

— Вам усім теж раджу швиденько йти вниз, — додала вона, виходячи з кімнати.

Гаррі скористався тимчасовою мовчанкою, щоб доїсти сніданок. Герміона роздивлялася

Фредові з Джорджем коробки, час від часу нишком поглядаючи на Гаррі. Рон, частуючись

Гарріною грінкою, й далі замріяно дивився на двері.

— А це що таке? — запитала Герміона, тримаючи щось схоже на маленький телескоп.