Гаррі Поттер і напівкровний принц

Та коли за десять хвилин Гаррі вдягнувся і зійшов униз з порожньою тацею в руках, то

побачив Герміону, що сиділа, розгублена, за кухонним столом, та місіс Візлі, яка намагалася

зменшити Герміонину схожість зі смугастою пандою.

— Не зникає, — стурбовано говорила місіс Візлі, стоячи над Герміоною з чарівною

паличкою і книжкою “Помічник цілителя”, розгорнутою на сторінці “Синці, порізи й

подряпини”. — Завжди ж діяло. Нічого не розумію.

— Цілком у стилі Фреда з Джорджем. Вони зробили так, щоб синець не зникав, бо

вважали, що це смішно, — сказала Джіні.

— Він мусить зійти! — пискнула Герміона. — Не буду ж я отак скрізь ходити!

— Не будеш, люба, ми знайдемо ліки, не переживай, — заспокоювала її місіс Візлі.

— Білл мені гозповідав, які веселі Фгед і Джогдж! — сяйнула безтурботною усмішкою

Флер.

— Ага, я зараз лусну зі сміху, — огризнулася Герміона.

Вона схопилася й, заламуючи руки, забігала по кухні.

— Місіс Візлі, ви впевнені, що зранку сови не прилітали?

— Так, люба, я б їх помітила. — терпляче підтвердила місіс Візлі. — Але ж іще немає й

дев’ятої, попереду море часу...

— Я знаю, що завалила “Стародавні руни”, — гарячково бурмотіла Герміона, — я там

точно зробила одну серйозну помилку в перекладі. А практичний іспит із захисту від темних

мистецтв мені взагалі не вдався. Раніше мені здавалося, що з трансфігурацією я впоралася