Гаррі Поттер і напівкровний принц

тобі щось скаже, або покаже щось, пов’язане з пророцтвом. — палко додав Рон. — І ми не

помилилася, правда? Він би не давав тобі уроків, якби думав, що тобі нічого не світить, не

витрачав би на тебе часу... він думає, що в тебе є шанс!

— Це правда, — погодилася Герміона. — Цікаво, Гаррі, чого саме він тебе навчатиме?

Мабуть, найвищої захисної магії... могутніх протизаклять... антипристріту...

Гаррі не дуже прислухався. По тілі розтікалося тепло, що не мало нічого спільного з

сонячним сяйвом; тягар у грудях розчинявся й зникав. Він знав, що Рон і Герміона шоковані

набагато більше, ніж по них видно, але те, що вони були біля нього, заспокоювали його й

підбадьорювали, а не сахалися, як від заразного чи небезпечного, варте було більшого, ніж він

міг їм висловити.

— ...і загальних ухильних заклять, — договорила Герміона. — Зате ти знаєш хоч один

предмет, який цього року вивчатимеш. На один більше, ніж ми з Роном. Цікаво, коли вже ми

отримаємо наші підсумкові СОВи?

— Мабуть, скоро, бо вже минув цілий місяць, — припустив Рон.

— Стривайте, — пригадав Гаррі ще одну тему вчорашньої розмови. —Дамблдор, здається,

казав, що ми отримаємо СОВи вже сьогодні!

— Сьогодні? — зойкнула Герміона. — Сьогодні? А чому ж ти... о, Боже... треба ж було

сказати...

Вона схопилася на ноги.

— Подивлюся, чи не прилетіли поштові сови...