Гаррі Поттер і напівкровний принц

непогано, але зараз...

— Герміоно, замовкни вже, ти не одна нервуєшся! — не витримав Рон. — От як отримаєш

своїх одинадцять відмінних СОВ...

— Ні-ні-ні! — істерично сплеснула долонями Герміона. — Я знаю, що все провалила!

— А що буде, якщо ми провалимо іспити? — запитав Гаррі, ні до кого конкретно не

звертаючись, але відповіла на це знову Герміона.

— Обговоримо можливі варіанти з вихователькою нашого гуртожитку. Я питала про це

професорку Макґонеґел наприкінці навчального року.

У Гаррі закрутило в животі. Краще б він не їв так багато за сніданком.

— А ми в Бобатоні, — самовдоволено сказала Флер, — все гобили інакше. Гадаю, так

бульо кгаще. Ми здавали іспити після шести гоків навчання, а не п’яти, а тоді...

Флерині слова заглушив вереск. Герміона показувала на вікно кухні. У небі чітко

виднілися три чорні цятки, що швидко збільшувалися.

— Це точно сови, — прохрипів Рон, підстрибуючи й стаючи біля вікна поруч з Герміоною.

— І їх три, — додав Гаррі, швидко займаючи місце з другого боку.

— По одній для кожного, — перелякано прошепотіла Герміона. — Ой, ні... ой, ні... ой, ні...

Вона міцно схопила Гаррі й Рона за лікті.

Сови летіли прямісінько до “Барлогу”, три гарні сірі сови, і кожна, як стало помітно, коли

вони знизилися над стежкою, що вела до будинку, несла великого квадратного конверта.

— Ой, ні — репетувала Герміона.