Гаррі Поттер і напівкровний принц

і батьків?

Гаррі відірвався від своїх думок, коли Джіні штурхнула його під ребро. Підвелася

Макґонеґел —і в залі одразу вщух скорботний гул.

— Уже час, — мовила вона. — Виходьте на подвір’я за вчителями своїх гуртожитків.

Ґрифіндорці, за мною.

Усі мовчки встали. Гаррі побачив на чолі слизеринців Слизорога в розкішно розшитій

сріблом довгій смарагдовій мантії. Він ще не бачив такою охайною виховательку Гафелпафа

професорку Спраут — на її капелюшку не було жодної плямки, а коли вони вийшли у

вестибюль та побачили там мадам Пінс і Філча — її в густій чорній вуалі аж до колін, а його в

старомодному чорному костюмі й краватці, що смерділа нафталіном.

Вийшовши надвір, Гаррі побачив, що всі прямують до озера. Тепле сонце пестило йому

обличчя, коли він ішов з мовчазною процесією за професоркою Макґонеґел до того місця, де

стояли рядочками сотні стільців. Між ними просто по центру був прохід, а спереду стояв

мармуровий стіл Був прекрасний літній день.

Майже половину стільців займала найдивовижніша публіка: обідранці й чепуруни, старі й

молоді. Більшості присутніх Гаррі не знав, та були тут і знайомі, зокрема члени Ордену Фенікса:

Кінґслі Шеклболт, Дикозор Муді, Тонкс, чиє волосся якимсь дивом знову стало яскраво-рожеве,

Ремус Люпин, якого Тонкс, здається, тримала за руку, містер і місіс Візлі, Білл, якого

підтримувала Флер, а за спиною в нього стояли в куртках з драконячої шкіри Фред і Джордж.

Ще були мадам Максім, яка сама займала відразу два з половиною стільці, шинкар Том з