Гаррі Поттер і напівкровний принц

біля дверей Невіла, Той спав. Рон, Герміона, Луна, Тонкс і Люпин зібралися біля іншого ліжка в

глибині палати. Коли відчинилися двері, всі озирнулися. Герміона підбігла до Гаррі й обняла

його; Люпин теж підійшов зі стурбованим виглядом.

— Гаррі, з тобою все гаразд?

— Усе нормально... а як Білл?

Ніхто не відповів. Гаррі зазирнув за Герміонине плече й побачив на Білловій подушці

лице, таке роздерте й пошматоване, що навіть страшно було дивитися, а не те, щоб упізнати.

Мадам Помфрі змащувала рани зеленою маззю з дуже різким запахом. Гаррі пригадав, як Снейп

легко загоїв чарівною паличкою Мелфоєві рани після закляття “Сектумсемпра”.

— А чи не можна його вилікувати якимось закляттям? — запитав він лікарку.

— На це жодні закляття не діють, — відповіла мадам Помфрі. — Я випробувала все, що

знаю, але від вовкулачих укусів ліків немає.

— Але ж його покусали, коли не було повного місяця, — втрутився Рон, котрий дивився на

братове обличчя так, ніби міг зцілити його своїм поглядом. — Ґрейбек не перевтілювався, тож

Білл не стане... справжнім?.. Він невпевнено зиркнув на Люпина.

— Я не думаю, що Білл стане справжнім вовкулакою, — заспокоїв його Люпин, — але це

не означає, що не виникне якогось зараження. Це прокляті рани. Вони можуть не загоїтися

ніколи і... і в Білла тепер можуть з’явитися деякі вовчі риси характеру.

— Дамблдор, мабуть, знає, що тут можна вдіяти, — з надією сказав Рон. — А де він? Білл

бився з цими маніяками за Дамблдоровим наказом, тепер Дамблдор перед ним у боргу, він не