Гаррі Поттер і напівкровний принц

—Але, — насилу пробелькотів прем’єр-міністр, дивлячись, як чашка гризе його наступну

доповідь, — але чому.. чому мені ніхто не сказав?..

— Міністр магії представляється тільки новому маґлівському прем’єр-міністрові, —

пояснив Фадж, ховаючи чарівну паличку в кишеню мантії. — На нашу думку, так ,найкраще

зберігати таємницю.

— Чому ж тоді, — забурмотів прем’єр-міністр, — чому мене не попередив колишній

прем’єр-міністр?.. Тут Фадж просто розреготався.

— Шановний пане прем’єр-міністре, а ви комусь про це скажете?

І, пирхаючи зо сміху, Фадж кинув у камін дрібку порошку, ступив у смарагдове полум’я й

зі свистом щез. Прем’єр-міністр стояв нерухомо, усвідомлюючи, що ніколи в житті не посміє

сказати про цю зустріч жодній живій душі, бо хто ж на цілому білому світі йому повірить?

Той шок минув не відразу. Якийсь час він переконував себе, що Фадж йому просто

примарився через недоспані ночі під час виснажливої виборчої кампанії. Даремно намагаючись

позбутися спогадів про неприємну зустріч, він віддав мишку захопленій небозі і наказав

секретареві зняти зі стіни портрет того гидкого чоловічка, що оголосив про Фаджеве прибуття.

Проте виявилося, що портрет зняти неможливо. Коли бригада теслярів, двоє будівельників,

мистецтвознавець та канцлер державної скарбниці зробили кілька марних спроб зірвати його зі

стіни, прем’єр-міністр відмовився від свого задуму й просто заспокоював себе надією, що

картина висітиме нерухомо й мовчки увесь термін його перебування на посаді. Іноді краєчком

ока він помічав, як персонаж картини позіхає або чухає собі носа; навіть, раз чи двічі, просто