Гаррі Поттер і напівкровний принц

понад нерухомою водою.

— Гаррі?

— Здається, я побачив у воді руку... людську руку!

— Я в цьому не сумніваюся, — спокійно озвався Дамблдор.

Гаррі придивився до води, шукаючи зниклу руку, й до горла йому підступила нудота.

— То та почвара, що вистрибувала з води?..

Але Гаррі отримав відповідь, перш ніж Дамблдор устиг щось сказати; світло чарівної

палички ковзнуло по воді й вихопило мертвяка, що плив горілиць під поверхнею: його очі були

ніби оповиті павутиною, а волосся й одяг снувалися навколо нього, мов дим.

— Там трупи! — зойкнув Гаррі не своїм голосом.

— Так, — незворушно підтвердив Дамблдор, — але поки що не звертай на них уваги.

— Поки що? — перепитав Гаррі, відводячи погляд від води, щоб подивитися на

Дамблдора.

— Поки вони пливуть собі мирно під нами, — пояснив Дамблдор. — Не треба боятися

трупів, Гаррі, так само, як і темряви не треба боятися. Лорд Волдеморт, який насправді боїться і

того, й того, з цим не згоден. Але тут він знову виявляє брак мудрості. Коли ми зіштовхуємося зі

смертю й темрявою, то лякаємося невідомості й більше нічого.

Гаррі промовчав; він не хотів сперечатися, але від думки, що довкола них і під ними

плавають трупи, ставало дибки волосся; крім того, він не вірив, що вони безпечні.

— Але ж один з них стрибав, — намагався він говорити так само врівноважено й спокійно,