Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Я більше не бажаю говорити на цю тему.

Гаррі не посмів протестувати, побоюючись, що й так зайшов надто далеко і Дамблдор

тепер його з собою не візьме, однак Дамблдор запитав:

— То ти хочеш зі мною?

— Так, — миттєво відповів Гаррі.

— Ну що ж, тоді слухай.

Дамблдор випростався на увесь свій зріст.

— Я беру тебе з однією умовою: ти повинен виконувати будь-яку мою команду негайно й

без жодних запитань.

— Звичайно.

— Гаррі, зрозумій мене правильно. Я маю на увазі, що ти повинен виконувати навіть такі

накази, як “біжи”, “ховайся” чи “вертайся назад”. Ти даєш мені слово?

— Я... так, аякже.

— Якщо я звелю тобі ховатися, ти це зробиш? — Так.

— Якщо я звелю тобі тікати, ти підкоришся?

— Так.

— Якщо я звелю тобі покинути мене й рятуватися, — ти виконаєш мій наказ?

— Я...

— Гаррі?

Вони якусь мить дивилися один на одного.