Гаррі Поттер і напівкровний принц

Гаррі здалося, що вона, повідомляючи новину, глянула на нього багатозначно, та хіба

могла вона знати, що всередині в Гаррі зненацька все затанцювало в ритмі самби? Вдаючи

незворушність, він запитав якомога байдужіше:

— Чого це вони?

— Та через дурничку... Джіні сказала, що не любить, коли він їй помагає пролазити в отвір

за портретом, наче вона сама не вміє... але вони вже давно гиркалися.

Гаррі подивився на Діна, що сидів у протилежному кутку класу. Видно було, що той

смутний.

— І ти тепер опинився перед вибором, правда? — запитала Герміона.

— Тобто? — не зрозумів Гаррі.

— З квідичною командою, — пояснила Герміона. — Якщо Джіні й Дін не

розмовлятимуть...

— А... ну, так, — відлягло Гаррі від серця.

— Флитвік, — попередив Рон.

До них підскоком наближався крихітний викладач заклинань, а крім Герміони, ніхто з них

ще не зумів перетворити оцет на вино; її колба була повнісінька соковитої темно-червоної

рідини, тоді як у колбах у Гаррі й Рона хлюпало щось брудно-буре.

— Годі вже, хлопці, годі, — докірливо пискнув професор Флитвік. — Менше розмов, а

більше діла... ану покажіть, на що ви здатні...

Хлопці з усієї сили зосередилися, разом підняли чарівні палички й націлили їх на колби. У