Гаррі Поттер і напівкровний принц

закричала:

— Кеті! Ти повернулася! Як здоров’я?

Гаррі поглянув — і справді, це була вже здорова-здоровісінька Кеті Бел, навколо якої

щебетали подруги.

— Усе чудово! — радісно відповіла Кеті. — Виписалася зі Святого Мунґа в понеділок,

побула кілька днів удома з батьками, а сьогодні зранку прибула сюди. Гаррі, Ліна мені якраз

розповідала про Маклаґена й про матч...

— Так, — буркнув Гаррі, — але тепер, коли ти повернулася і Рон у формі, ми маємо всі

шанси роздовбати Рейвенклов, а це означає, що ми зможемо ще поборотися й за Кубок.

Послухай, Кеті...

Його так розпирала цікавість, що на певний час він навіть забув про Джіні. Притишивши

голос, поки подруги Кеті збирали речі, щоб не спізнитися на трансфігурацію, Гаррі спитав:

—.. .оте намисто... пам’ятаєш, хто його тобі дав?

— Ні, — сумно похитала головою Кеті. — Усі мене про це питають, а я поняття не маю.

Пам’ятаю тільки, що в “Трьох мітлах” ішла в жіночий туалет, і все.

— Але ти туди зайшла? — втрутилася Герміона.

— Пам’ятаю, що двері відчинила, — відповіла Кеті, — отже, той, хто мене імперіуснув,

мусив стояти відразу за ними. Після того в моїй пам’яті провал, і отямилася я лише два тижні

тому в лікарні Святого Мунґа. Чуєте, я мушу вже бігти, не хочу, щоб у перший же день

Макґонеґел примусила мене переписувати тексти...