Гаррі Поттер і напівкровний принц

роки його вигнання; без неї він узагалі ніхто. Ця сьома частина його душі буде останньою ціллю

для того, хто захоче вбити Волдеморта... частина, що живе в його тілі.

— А решта шість горокраксів, — розпачливо запитав Гаррі, — як їх знайти?

— Ти забуваєш... один ти вже знищив. А ще один знищив я.

— Ви? — схвильовано перепитав Гаррі.

— Я, — відповів Дамблдор, підіймаючи почорнілу й обгорілу руку. — Перстень, Гаррі.

Ярволодів перстень. На нього було накладено жахливе закляття. Якби не моя... скажу без зайвої

скромності... дивовижна спритність і не своєчасні дії професора Снейпа, коли я повернувся в

Гоґвортс з невиліковними ранами, то мене б уже й на світі не було. Проте всохла рука, мабуть,

не найгірша жертва за сьому частку Волдемортової душі.

— А як ви його розшукали?

— Як ти вже знаєш, я багато років тільки те й робив, що досліджував Волдемортове

минуле. Я постійно подорожував, відвідуючи знайомі йому місця. Я випадково натрапив на цей

перстень, захований у руїнах Ґонтової хатини. Схоже, що коли Волдеморт запечатав у ньому

частку своєї душі, то вже не бажав його носити. Він захистив перстень багатьма потужними

закляттями і сховав у тій халупі, де колись мешкали його предки (Морфін тоді вже перебував у

Азкабані), не підозрюючи, що я не полінуюся колись відвідати ті руїни і що шукатиму будь-яких

ознак його магічних схованок.

Одначе нам ще рано вітати один одного з цими здобутками. Ти знищив щоденник, я —

перстень, але якщо ми не помиляємося з нашою теорією душі, поділеної насемеро, то