Гаррі Поттер і напівкровний принц

еліксиру, і якби той закінчився або хтось підсипав туди отрути чи вкрав камінь, то Волдеморт

умер би, як будь-яка інша людина. Не забувай — він любить усе робити сам. Мені здається, що

думка про необхідність бути залежним, навіть від еліксиру, була для нього нестерпна. Так, він

був готовий його пити, якби це врятувало його від того жахливого напівіснування, на яке він був

приречений після нападу на тебе, і помогло здобути йому тіло. Після цього, я переконаний, він

мав намір і далі покладатися на свої горокракси: щойно він знову втілився б у людську подобу,

як йому вже не було потрібно нічого іншого. Він уже був безсмертний, розумієш... чи принаймні

ближчий до безсмертя, ніж будь-яка інша людина.

Але тепер, Гаррі, озброєні цією інформацією, вирішальну роль в отриманні якої відіграв

успішно здобутий тобою спогад, ми дуже близько підійшли до розгадки таємниці, як можна

покінчити з Волдемортом. Ти чув його слова: “Чи не було б краще й надійніше розділити душу

на декілька часток... якщо сім — це найпотужніше магічне число...” Якщо сім — це

найпотужніше магічне число. Я вважаю, що ідея про душу, поділену на сім частин, захопила

Лорда Волдеморта.

— То він зробив сім горокраксів? — злякано перепитав Гаррі, а деякі портрети на стінах

теж обурено чи злякано зойкнули. — Але ж вони можуть бути де завгодно в світі... заховані...

зариті в землю або невидимі...

— Я радий, що ти розумієш масштаби цієї проблеми, — спокійно сказав Дамблдор. — Та

насамперед, Гаррі, не сім горокраксів, а шість. Сьома частина його душі, хоч і понівечена,

міститься в його відродженому тілі. Це та його частина, що вела примарне існування усі довгі