Гаррі Поттер і напівкровний принц

залишаються ще чотири горокракси.

— Які можуть бути чим завгодно? — запитав Гаррі. — Старими бляшанками або, навіть

не знаю, порожніми пляшечками з-під зілля?..

— Гаррі, ти думаєш про летиключі — ті справді мають бути звичайними предметами, які

легко не помітити. Але щоб Лорд Волдеморт використовував для збереження власної

дорогоцінної душі бляшанку або стару пляшечку з-під зілля? Ти забуваєш, що я тобі показав.

Лордові Волдеморту подобалося збирати різні реліквії, і він надавав перевагу магічним

об’єктам, що мали велику історичну цінність. Його гонор, його віра у власну вищість, його

прагнення посісти найвище місце в магічній історії — все це підказує мені, що Волдеморт

ретельно ставився до вибору горокраксів, добираючи об’єкти, гідні такої честі.

— Але щоденник не був якийсь особливий.

— Щоденник, як ти сам казав, був доказом, що його власник — спадкоємець Слизерина; я

переконаний, що Волдеморт надавав йому надзвичайно великого значення.

— А інші горокракси? — запитав Гаррі. — Чи ви знаєте, пане директоре, що може ними

бути?

— Я можу лише здогадуватися, — відповів Дамблдор. — Якщо брати до уваги наведені

мною міркування, то Лорд Волдеморт мав би надавати перевагу речам, які самі собою

становлять певну цінність. Саме тому я й досліджував Волдемортове минуле, щоб знайти

свідчення того, чи міг він бути причетний до зникнення певних реліквій.

— Медальйон! — уголос припустив Гаррі. — Чашка чарівниці Гафелпаф!