Гаррі Поттер і напівкровний принц

важкими терезами в руках, якій так люб’язно допомогла Герміона два тижні тому. Він підійшов

до неї ззаду, низенько нахилився й прошепотів:

— Привіт... ти така симпатична.

Ґойл заверещав з переляку, впустив терези й чкурнув геть. Його не стало видно задовго до

того, як у коридорі стихла луна від брязкоту розбитих терезів. Сміючись, Гаррі повернувся до

стіни, за якою, як він був упевнений, завмер Драко Мелфой, який уже знав, що там, за дверима,

з’явився хтось непроханий, тому не наважувався вийти. Гаррі просто насолоджувався відчуттям

власної могутності і водночас намагався пригадати, які варіанти речень він ще не випробовував.

Проте його оптимістичний настрій доволі швидко вивітрився. Минуло півгодини, він

випробував безліч різновидів свого прохання побачити, що робить Мелфой, але двері в стіні так

і не з’явилися. Гаррі відчував неймовірне роздратування: Мелфой перебуває за якихось півметра

від нього, а він усе ще не знає, що той там робить. Остаточно втративши терпець, Гаррі підбіг

до стіни й ударив її ногою.

— ОЙ!

Йому здалося, що він зламав собі пальця; схопився за нього, стрибаючи на одній нозі, і з

нього зісковзнув плащ-невидимка.

— Гаррі?

Він крутнувся, а оскільки був на одній нозі, то впав. На його превеликий подив, до нього

наближалася Тонкс — з таким виглядом, ніби частенько тут прогулюється.

— Ти чого тут? — запитав він, підводячись; чому вона завжди знаходить його на підлозі?