Гаррі Поттер і напівкровний принц

почуття й плакати!

— Тут плакав якийсь хлопець? — зацікавився Гаррі. — Маленький хлопчик?

— Не має значення! — відрізала Мірта, і її маленькі, заплакані очі втупилися в Рона, що

вже відверто сміявся. — Я обіцяла, що нікому не скажу і заберу цю таємницю з собою в...

— ...тільки не в могилу, — захихотів Рон, — скоріше, в каналізацію.

Мірта люто завила й шубовснула назад в унітаз, від чого вода перелилася через край і

хлюпнула на підлогу. Знущання над Міртою трохи піднесло Ронів настрій.

— Маєш рацію, — погодився він, закидаючи на спину свою шкільну сумку, — я запишуся

на ті уроки в Гоґсміді, а потім вирішу, чи складати іспит.

Отож, коли настали вихідні, Рон приєднався до Герміони й решти шестикласників, яким

виповнювалося сімнадцять років якраз вчасно, щоб через два тижні складати іспит. Гаррі з

заздрістю спостерігав, як вони збираються в село; він скучив за цими відвідинами, до того ж це

був особливо гарний весняний день, коли чи не вперше за довгий час небо прояснилося. Проте

він вирішив скористатися вільним днем, щоб іще раз спробувати проникнути в кімнату на

вимогу.

— Краще б ти, — порадила Герміона, коли він у вестибюлі поділився з нею і з Роном цими

намірами, — пішов до Слизорога і спробував виманити в нього спогад.

— Та я вже пробував! — сердито огризнувся Гаррі, і це була правда. На цьому тижні він

затримувався в класі настійок після кожного уроку, намагався загнати Слизорога на слизьке, але

вчитель завжди так швидко зникав з підвалу, що Гаррі не встигав його наздогнати. Двічі Гаррі