Гаррі Поттер і напівкровний принц

Він мав би засмутитися, що Манданґуса заареш...

— Але Поттерові, здається, є що сказати з цього приводу, — Снейп зненацька вп’явся

чорними очима в Гаррі. — Ану, запитаймо Поттера, як розрізнити інферія й привида.

Цілий клас озирнувся на Гаррі, котрий гарячково намагався пригадати, що йому казав

Дамблдор тієї ночі, коли вони відвідували Слизорога.

— Е-е... ну... привиди прозорі... — пробелькотів він.

— О, дуже добре, — урвав його Снейп, скрививши губи. — Відразу видно, Поттере, що

шість років магічної освіти не минули для тебе марно. Привиди прозорі.

Пенсі Паркінсон пискляво захихотіла. Кілька інших учнів теж глузливо шкірилися. Гаррі

набрав повітря й спокійно повів далі, хоч у грудях у нього все кипіло. — Так, привиди прозорі, а

інферії — це трупи. Отже, їхні тіла мають масу.

— Це міг би сказати й п’ятикласник, — зневажливо кинув Снейп. — Інферій — це труп,

що його воскресило закляття темного чаклуна. Він не живий, а просто виконує, як маріонетка,

накази того чаклуна. Привид, як ви вже мали б знати, це залишений на землі відбиток душі, що

відійшла в інший світ... і він, як нам глибокодумно роз’яснив Поттер, прозорий.

— Те, що сказав Гаррі, нам дуже корисно знати, якщо доведеться їх розрізняти! —

обурився Рон. — Коли ми зіткнемося з таким віч-на-віч у темному провулку, то треба буде

якнайшвидше побачити, чи має його тіло масу. Ми ж не почнемо його розпитувати: “Вибачте,

ви часом не відбиток душі, що відійшла в інший світ?”

Класом прошелестів смішок і миттю вщух від погляду, яким усіх обвів Снейп.