Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Є щось про знайомих?.. — поцікавився Рон, дивлячись, як Герміона переглядає

заголовки.

— Так! — вигукнула Герміона, аж Гаррі з Роном ледь не вдавилися, — але нічого

страшного, він живий... Манданґуса заарештували й запроторили до Азкабану! Нібито він

удавав з себе інферія під час спроби крадіжки зі зломом... і ще зник якийсь Октавіус Пеппер...

ой, який жах, був заарештований дев’ятирічний хлопчик за спробу вбивства своїх баби й діда;

припускають, що він був під дією закляття “Імперіус”...

Друзі доснідували мовчки. З їдальні Герміона відразу побігла на урок стародавніх рун, Рон

поплентався до вітальні, де мав нарешті дописати висновок до Снейпового реферату про

дементорів, а Гаррі подався в коридор на восьмому поверсі, до тієї ділянки стіни, навпроти якої

висів гобелен із зображенням Варнави Дурнуватого, що навчає тролів танцювати балет.

У порожньому переході Гаррі накинув на себе плаща-невидимку, хоч міг би й не

маскуватися, бо коли він підійшов до потрібного місця, там не було нікого. Гаррі не знав, як

легше потрапити в кімнату: коли там є Мелфой чи коли його немає. Добре хоч його першій

спробі не заважатиме присутність Креба чи Ґойла, які прикидатимуться одинадцятирічними

дівчатками.

Він заплющив очі, підійшовши до того місця, де були приховані двері в кімнату на вимогу.

Гаррі пам’ятав, що має робити; торік він це засвоїв досконало. Щосили зосередившись,

подумав: “Мені треба побачити, що робить тут Мелфой... мені треба побачити, що робить тут

Мелфой... мені треба побачити, що робить тут Мелфой...”