Гаррі Поттер і напівкровний принц

кімнаті, тому вона... та що я таке кажу?.. він упустив терези — попередив Мелфоя, щоб той не

виходив, бо є хтось чужий! А ще була та дівчина, що впустила жаб’ячу ікру! Ми постійно повз

нього проходили і не здогадувалися!

— Він примушував Креба з Ґойлом ставати дівчатами? — загигикав Рон. — Оце так... а я

думаю, чого це вони останнім часом такі невеселі... дивно, що вони його ще не послали під три

чорти...

— І не пошлють, особливо після того, як він їм показав Чорну мітку, — сказав Гаррі.

— Гм... Чорну мітку, про існування якої ми нічого не знаємо, — скептично уточнила

Герміона, згорнула висушений Ронів реферат, поки він знову не постраждав, і віддала сувій

Ронові.

— Побачимо, — впевнено заявив Гаррі.

— Ага, побачимо, — Герміона встала й потяглася. — Гаррі, не спіши дуже захоплюватися,

подумай краще, що ти ніяк не зайдеш у кімнату на вимогу, якщо не знатимеш, що там таке. А

ще, нагадую, не забувай, — Герміона закинула на плече сумку й зміряла його дуже серйозним

поглядом, — що ти повинен зосередитися й добути Слизорогів спогад. На добраніч.

Гаррі дивився їй услід, відчуваючи легке роздратування. Щойно зачинилися двері дівчачих

спалень, як він причепився до Рона.

— А ти що думаєш?

— Якби ж я міг роз’являтися, як ельф-домовик, — зітхнув Рон, дивлячись на те місце, де

зник Добі. — Я б тоді за милу душу склав іспит з явлення.