Гаррі Поттер і напівкровний принц

такої сенсації, як напад на Кеті. Усі, здається, вважали, що це просто нещасний випадок,

враховуючи, що він тоді був у кабінеті вчителя настійок і що йому негайно дали протиотруту,

отож нічого страшного з ним не сталося. Власне, ґрифіндорців значно більше цікавила наступна

гра з Гафелпафом, бо ж багато хто хотів помститися Захаріасу Сміту, загоничеві гафелпафської

команди, за його коментарі під час першого матчу зі Слизерином.

А от Гаррі, навпаки, ще ніколи не виявляв такої байдужості до квідичу; він міг думати

лише про Драко Мелфоя. За найменшої нагоди перевіряючи Карту Мародера, він іноді вибирав

обхідні шляхи, аби лиш пройти там, де мав бути Мелфой, однак жодного разу не зловив його на

гарячому. Проте й досі траплялися незбагненні періоди, коли Мелфой просто щезав з карти...

Але Гаррі ніколи було міркувати над цієї дивовижею, бо над ним висіли тренування з

квідичу, домашні завдання та ще й, хоч би куди він пішов, скрізь за його п’ятами ходили Кормак

Маклаґен і Лаванда Браун.

Важко було визначити, хто з них дратував його більше. Маклаґен не втомлювався

натякати, що з нього вийде кращий основний воротар, ніж Рон, і що тепер Гаррі має нагоду

постійно бачити його гру, тому й сам дійде до цієї думки; а ще він дозволяв собі критикувати

інших гравців і пропонував Гаррі детальні графіки тренувального процесу, тож Гаррі не раз

доводилося йому нагадувати, хто капітан команди.

А Лаванда тим часом підсувалася до нього бочком, щоб побалакати про Рона. Це

втомлювало Гаррі не менше за квідичні лекції Маклаґена. Спочатку Лаванда обурилася, що їй

не повідомили, коли Рон опинився в лікарні, — “Це ж я його дівчина!”, — але пізніше вона, на