Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Що робити?

— Не знаю, Гаррі, але Снейп щось таке балакав, ніби він троха си перепрацював... але

Дамблдор йому прямо сказав, що той на це погодився і нема на то ради. Був дуже суворий з

ним. А тоді ще сказав, що Снейпові треба добряче перевірити все у своєму гуртожитку, в

Слизерині. І що тут такого дивного? — поспіхом додав Геґрід, бо Гаррі й Герміона обмінялися

багатозначними поглядами. — Та то ж усіх вихователів просили дослідити ту справу з

намистом...

— Так, але з ними Дамблдор не сварився, — зауважив Гаррі.

— Слухай, — розгублений Геґрід почав крутити в руках арбалет; щось гучно тріснуло і

зброя розламалася надвоє, — я знаю, як ти ставишся до Снейпа, Гаррі, й не хтів би, щоб ти

вигадував більше, ніж є насправді.

— Обережно, — втрутилася Герміона.

Вони озирнулися саме вчасно, щоб побачити на стіні тінь Арґуса Філча; за мить той і сам

вийшов з-за рогу, згорблений, з тремтячими щоками.

— Ого! — прохрипів він. — Так пізно, і ще не в ліжках? Це означає покарання!

— Не, Філч, — заперечив Геґрід. — Вони ж зо мною, чи ти не видиш?

— А яка мені різниця? — огидно вишкірився Філч.

— Я вчитель, шляк би тебе трафив, нишпорко нещасна! Сквиб! — завівся Геґрід.

Філч мало не луснув зі злості; почулося гидке шипіння — непомітно з’явилася Місіс Норіс

і почала тертися об кістляві Філчеві ноги.