Гаррі Поттер і напівкровний принц

Гаррі з несподіванки аж підскочив і схопився за чарівну паличку. Він був переконаний, що

у вітальні нікого нема, й абсолютно не сподівався, що з дальнього крісла раптом підведеться

чиясь незграбна постать. Уважніше придивившись, побачив, що то Кормак Маклаґен.

— Я чекав, коли ти повернешся, — сказав Маклаґен, незважаючи на чарівну паличку

Гаррі. — Мабуть, задрімав. Слухай, я бачив, як Візлі забирали до шкільної лікарні. Навряд чи

він очуняє до наступного матчу.

Гаррі не відразу зрозумів, до чого веде Маклаґен.

— О... справді... квідич, — Гаррі запхнув чарівну паличку за пояс джинсів і втомлено

пригладив волосся. — Так... мабуть, не встигне.

— І тоді я зможу стати на ворота? — запитав Маклаґен.

— Так, — погодився Гаррі. — Мабуть, що так...

Він не міг вигадати причини для відмови; зрештою, під час проб Маклаґен справді був

другий серед кращих.

— Чудово, — зрадів Маклаґен. — І коли тренування?

— Що? А-а... завтра ввечері.

— Ясно. Слухай, Поттер, треба перед цим побалакати. Я маю деякі ідеї про стратегію,

вони можуть пригодитися.

— Добре, — без запалу погодився Гаррі. — Але поговоримо вже завтра. Я зараз дуже

втомлений... бувай...

На другий день чутка про Ронове отруєння розлетілася по всій школі, але не викликала