Гаррі Поттер і напівкровний принц

— О’кей, — Гаррі підійшов до Рона, щоб краще бачити його осклілі очі й бліде обличчя,

— о’кей... а тепер скажи це ще раз, але цілком серйозно.

— Я її кохаю, — ледь чутно повторив Рон. — Ти бачив її волосся? Чорне, блискуче й

шовковисте... а очі? її великі темні очі? А її...

— Дуже смішно, — урвав його Гаррі, — але жарт закінчився, чув? Досить.

Він повернувся до виходу, і тут хтось щосили заїхав йому в праве вухо. Похитуючись,

Гаррі озирнувся. Рон з перекошеним від люті лицем приготувався вдарити його кулаком вдруге.

Гаррі машинально висмикнув з кишені чарівну паличку, й закляття так блискавично

промайнуло в його свідомості, що він сам не встиг нічого збагнути:

— Левікорпус!

Рон заверещав, бо якась невидима сила потягла його за ногу вгору; він безпорадно завис

догори ногами в повітрі, мантія звисала до самої підлоги.

— Навіщо ти мене вдарив? — закричав Гаррі.

— Гаррі, ти її образив! Сказав, що це жарт! — Рон помалу червонів, бо кров шугонула

йому в голову.

— Це ж маразм! — вигукнув Гаррі. — Що на тебе найшло?

І в цю мить його погляд упав на відкриту коробку шоколадних цукерок, що лежала на

Роновім ліжку. Пояснення вдарило його, мов троль довбнею.

— Де ти взяв ці шоколадні казанки?

— Це дарунок на день народження! — репетував Рон. Він поволі обертався в повітрі,