Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Не знаю, я не перевіряв.

— Це могло б підказати, коли саме той Принц навчався у Гоґвортсі, — порадив Люпин.

Невдовзі усі почули, як Флер вирішила спародіювати Целестинину пісню “Казан, повний

любові”. Побачивши обличчя місіс Візлі, усі сприйняли це як натяк, що пора вже спати. Гаррі з

Роном полізли в Ронову кімнатку на горищі, де на Гаррі вже чекала додаткова розкладачка.

Рон заснув майже миттєво, а Гаррі, перш ніж лягати, ще понишпорив у своїй валізі й

вийняв підручник “Прогресивної методики зіллєваріння”. Гортав сторінки, шукав, аж нарешті

на самому початку підручника знайшов дату його видання. Книжці було майже півсотні років.

П’ятдесят років тому в Гоґвортсі ще не вчилися ні його батько, ні батькові друзі. Розчарований,

Гаррі кинув книжку назад у валізу, вимкнув лампу і зручніше влігся на розкладачці, думаючи

про вовкулак і Снейпа, Стена Шанпайка й Напівкровного Принца, аж нарешті він провалився в

неспокійний сон, де скрадалися якісь тіні й плакали покусані діти...

— Вона, мабуть, жартує...

Гаррі прокинувся, здригнувшись, і побачив у ногах ліжка якусь розбухлу панчоху. Нап’яв

окуляри й роззирнувся навколо; крихітне віконечко було майже цілком заліплене снігом, а перед

ним на ліжку рівненько сидів Рон і розглядав товстелезний золотий ланцюжок.

— Це що? — спитав Гаррі.

— Це від Лаванди, — в Роновім голосі відчувалася огида. — Невже вона думає, що я таке

носитиму...

Гаррі придивився уважніше й розсміявся. На ланцюжку висіли великі золоті літери, що