Гаррі Поттер і напівкровний принц

складалися у слова: “Моє серденько”.

— Чудово, — сказав він. — Розкішно. Обов’язково носи його перед Фредом і Джорджем.

— Ти тільки спробуй їм сказати, — погрозив Рон, запихаючи ланцюжок подалі з очей під

подушку, — і я... я... я...

— Почнеш затинатися? — гигикнув Гаррі. — Та перестань, хіба б я таке казав?

— Але як їй могло спасти на думку, що мені таке сподобається? — пробубонів доволі

спантеличений Рон.

— А ти згадай, — порадив Гаррі. — Може, ти колись десь бовкнув, що любиш з’являтися

на людях зі словами “Моє серденько” на шиї?

— Та... ми розмовляємо мало, — пробурмотів Рон. — Ми переважно...

— Лижетесь, — договорив за нього Гаррі.

— Ну, так, — зізнався Рон. На мить завагався, а тоді запитав: — А Герміона справді

зустрічається з Маклаґеном?

— Не знаю, — знизав плечима Гаррі. — На святі в Слизорога вони були разом, але їм, по-

моєму, не дуже добре пішло.

Рон трохи пожвавішав, глибше запихаючи руку в панчоху з дарунками.

Серед гостинців для Гаррі був светр, власноручно сплетений місіс Візлі, з великим

золотим сничем на грудях; від близнюків — величезна коробка з продукцією “Відьмацьких

витівок Візлів”, а ще — вогкий, із запахом цвілі, пакуночок, підписаний: “Хазяїнові од Крічера”.

Гаррі придивився.