Гаррі Поттер і напівкровний принц

усе планує заздалегідь. І саме його використовує Волдеморт для згуртування вовкулак. Навряд

чи мої розважливі аргументи мають успіх на тлі Ґрейбекових наполягань, що ми, вовкулаки,

заслуговуємо крові, що ми повинні мститися нормальним людям.

— Але ж ви теж нормальні! — яро вигукнув Гаррі. — Просто у вас є певна... проблема...

Люпин розреготався.

— Часом ти мені дуже нагадуєш Джеймса. Він у товаристві казав, що в мене “маленька

хутряна проблемка”. Багато хто думав, що я власник неслухняного кроля.

Люпин подякував містерові Візлі за склянку яєчного лікеру; він трохи побадьорішав. А

Гаррі тим часом відчув хвилювання: згадка про батька нагадала йому, що він давно збирався

щось у Люпина спитати.

— Чи ви коли-небудь чули про так званого Напівкровного Принца?

— Напівкровного кого?

— Принца, — повторив Гаррі, уважно стежачи, чи той щось пригадає.

— Принців-чаклунів не існує, — засміявся Люпин. — Ти що, хочеш привласнити собі цей

титул? А я було подумав, що тобі вистачає й “Обранця”.

— Йдеться не про мене! — обурився Гаррі. — Напівкровний Принц колись навчався в

Гоґвортсі; мені трапився його старий підручник з настійок. Він його всього списав закляттями,

які сам і вигадав. Скажімо, таке як “Левікорпус”...

— О, в мої часи у Гоґвортсі воно було дуже модне, — занурюючись у спогади, сказав

Люпин. — Пам’ятаю, як я був у п’ятому класі, то кілька місяців ніде не можна було ступити,