Гаррі Поттер і напівкровний принц

щоб тебе не підняли в повітря за ногу.

— Мій тато ним користувався, — сказав Гаррі. — Я бачив це в ситі спогадів — він його

був використав проти Снейпа.

Гаррі спробував це сказати буденним тоном, ніби недбало коментував якусь малозначну

подію, але не знав, чи його слова прозвучали так, як треба; Люпин усміхався занадто

співчутливо.

— Було таке, — підтвердив він, — але це робив не лише твій батько. Я ж кажу, що це було

дуже популярне закляття... знаєш, як воно буває...

— Схоже, що закляття хтось винайшов саме тоді, коли ви навчалися в школі, — наполягав

Гаррі.

— Не обов’язково, — заперечив Люпин. — Усі ці закляття входять у моду, а тоді знову

забуваються, як і все на світі. — Він зазирнув Гаррі в очі й неголосно додав:

— Гаррі, Джеймс був чистокровний, і я клянуся, що він ніколи не просив нас називати

себе “Принцом”.

Забувши про вдавану байдужість, Гаррі запитав:

— І то не був Сіріус? І не ви?

— Однозначно ні.

— Он як. — Гаррі дивився на вогонь. — Просто я подумав. .. він, той Принц, мені дуже

допоміг на уроках настійок.

— Гаррі, а підручник дуже старий?