Гаррі Поттер і напівкровний принц

Мелфоїв. Там не було нічого забороненого, жодної підозрілої речі, поламаної чи цілої.

— Я знаю, я читав у “Віщуні”, що ви робили трус... але є й інше... серйозніше...

І він переказав містерові Візлі підслухану розмову між Мелфоєм та Снейпом.

Розповідаючи, Гаррі помітив, що Люпин легенько повернув голову і вбирав кожнісіньке слово.

Коли Гаррі закінчив, запала тиша, в якій лунав лише спів Целестини.

“О, моє серце, вирвав хто тебе?

Якими чарами з грудей моїх навіки...”

— Гаррі, а ти не думав, — порушив мовчанку містер Віз-лі, — що Снейп просто

прикидався?

— Прикидався, що пропонує допомогу, щоб вивідати, що задумав Мелфой? — договорив

за нього Гаррі. — Я так і думав, що ви це скажете. Але як ми можемо знати?

— А це не наша справа, — раптом втрутився Люпин. Він одвернувся від каміна й дивився

тепер просто на Гаррі. — Це Дамблдорова справа. Дамблдор довіряє Северусу, і цього нам усім

має вистачати.

— Але, — не вгавав Гаррі, — якщо припустити... просто припустити, що Дамблдор

помиляється щодо Снейпа...

— Таке припускали вже багато разів. Усе врешті-решт зводиться до того, довіряти

Дамблдорові чи ні. Я довіряю; отже, довіряю й Северусу.

— Але ж Дамблдор може й помилятися, — наполягав Гаррі. — Він сам про це казав. А

вам...