Гаррі Поттер і напівкровний принц

Він подивився Люпинові в очі.

—...а вам, якщо чесно, подобається Снейп?

— Мені Северус не може подобатися чи не подобатися, — відповів Люпин. — Ні, Гаррі, я

правду кажу, — додав він, бо Гаррі іронічно скривився. — Ми ніколи не станемо душевними

друзями; надто багато всього неприємного було між Джеимсом, Сіріусом та Северусом. Але я

ніколи не забуду, що цілий той рік, протягом якого я викладав у Гоґвортсі, Северус щомісяця

виготовляв для мене зілля-вовкотруту, й робив це бездоганно, так, що я не страждав, як завжди

це зі мною буває, коли місяць уповні.

— Але він “випадково” проговорився про те, що ви вовкулака, й вам довелося покинути

школу! — сердито нагадав Гаррі.

Люпин стенув плечима.

— Ця новина все одно просочилася б. Усі ми знали, як він прагне перебрати мою посаду;

проте він міг завдати мені значно гіршої шкоди, підробивши вовкотруту Та він дбав про моє

здоров’я. І я йому вдячний.

— А може, він не посмів псувати вовкотруту, бо за ним стежив Дамблдор? — припустив

Гаррі.

— Гаррі, ти його просто ненавидиш, — осміхнувся Люпин. — І я тебе розумію; маючи

такого батька, як Джеймс, і такого хрещеного, як Сіріус, ти успадкував давні упередження.

Обов’язково перекажи Дамблдорові все, що ти розповів нам з Артуром, лише не сподівайся, що

він з тобою погодиться; не сподівайся навіть, що його здивують твої слова. Цілком можливо, що