Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Але ти мені віриш?

— Вірю! — не вагаючись підтвердив Рон. — Чесно! Але ж усі свято переконані, що Снейп

працює на Орден, правда ж?

Гаррі промовчав. Йому щойно спало на думку, що саме так усі й заперечуватимуть,

почувши його нові свідчення; він уже чув Герміонин голос:

“Гаррі, це ж очевидно, що він нібито пропонував допомогу, щоб хитрощами вивідати у

Мелфоя його задуми...”

Та все це було тільки в його уяві, бо він не мав змоги розповісти Герміоні про підслухане.

Коли він повернувся на Слизорогове свято, її вже не було; роздратований Маклаґен сказав, що

вона зникла; коли Гаррі дістався до вітальні, вона вже спала. На ранок вони вирушали з Роном у

“Барліг”, тож він ледве встиг побажати їй веселого Різдва й повідомити, що після канікул

розповість важливу новину. Одначе він не мав цілковитої певності, що вона взагалі його чула,

бо саме тоді в нього за спиною обмінювалися потужними безмовними прощаннями Рон з

Лавандою.

Та навіть Герміона не змогла б заперечити очевидного: Мелфой явно щось задумав, і

Снейп про це знав, тож Гаррі мав усі підстави їй дорікнути: “Я ж казав” — як він уже не раз

закидав Ронові.

Гаррі не вдалося поговорити з містером Візлі, бо той аж до самого Різдва допізна

затримувався у міністерстві. Родина Візлів з гостями сиділа у вітальні, яку Джіні прикрасила

так щедро, що все довкола мовби вибухало паперовими гірляндами. Крім Фреда, Джорджа,