Гаррі Поттер і напівкровний принц

капусти без чарів зміцнює характер, допомагає оцінити всі труднощі життя маґлів і сквибів...

— ...а якщо хочеш, Роне, щоб тобі допомагали, — Джордж пустив на нього паперового

літачка, — то не треба кидатися ножами. Оце тобі маленький натяк. Ми йдемо в село, там у

крамничці канцтоварів працює дуже гарна дівчина, яка вважає, що мої картярські фокуси

просто чарівні... ніби це справжня магія...

— От гади, — похмуро буркнув Рон, дивлячись на Фреда з Джорджем, що йшли через

засніжене подвір’я. — Вони почистили б за десять секунд, і ми б теж могли піти.

— Я не пішов би, — заперечив Гаррі. — Я пообіцяв Дамблдору, що звідси — ні на крок.

— Он воно що, — зітхнув Рон. Він почистив кілька капустин, а тоді запитав: — А ти

розповіси Дамблдорові про ту підслухану розмову між Снейпом і Мелфоєм?

— Так, — відповів Гаррі. — Я розповім про це всім, хто зможе їм завадити, і насамперед

Дамблдорові. Можливо, також треба буде поговорити з твоїм татом.

— Шкода тільки, що ти не почув, що саме робитиме Мелфой.

— А як я міг почути? Отож бо й воно, що він і Снейпові не хотів казати.

На мить запала тиша, а тоді Рон висловив здогад:

— А знаєш, що вони скажуть? Тато, Дамблдор і всі інші? Скажуть, що Снейп насправді не

хотів допомагати Мелфоєві, а просто вивідував, що Мелфой задумав.

— Це тому, що вони його не чули, — рішуче заперечив Гаррі. — Так добре ніхто не зіграв

би, навіть Снейп.

— Та це я просто кажу, — завагався Рон. Гаррі насуплено глянув на нього.