Гаррі Поттер і напівкровний принц

— За два з гаком місяці мені буде сімнадцять, — огризнувся Рон, — тоді й я зможу

користуватися чарами!

— А тим часом, — заявив Джордж, сідаючи за кухонний стіл і ставлячи ще й ноги зверху,

— отримаємо насолоду, спостерігаючи за належним вживанням... ой-йо-йой!

— Це ти мені підстроїв! — сердито буркнув Рон, смокчучи порізаного пальця. — Стривай,

ось буде мені сімнадцять...

— Я й не сумніваюся, що ти здивуєш нас несподіваними магічними талантами, —

позіхнув Фред.

— До речі, про несподівані таланти, Рональде, — втрутився Джордж, — що це за плітки

ми чуємо від Джіні про тебе й про юну панночку, яку звати... якщо не помиляємось... Лаванда

Браун?

Рон зашарівся і знову взявся за капусту, хоч не схоже було, що він незадоволений.

— Не твоє собаче діло.

— Які вишукані слова, — зіронізував Фред. — Мені в голові не вкладається, з якого це

джерела ти їх черпаєш. Але ми хотіли знати... як це сталося?

— Тобто? — Вона потрапила в аварію чи як?

— Що-що?

— Ну, яким чином вона зазнала такої глибокої мозкової травми? Обережно! Місіс Візлі

зайшла на кухню саме вчасно, щоб побачити, як Рон метнув у Фреда ножа, яким він різав

капусту, а той одним лінивим помахом чарівної палички перетворив ножа на паперовий літачок.