Гаррі Поттер і напівкровний принц

вату почув Ронів голос.

— Гей!

Дін і Джіні вивільнилися з обіймів і озирнулися.

— Що? — запитала Джіні.

— Не хочу, щоб моя сестра лизалася у всіх на очах!

— Тут нікого не було, поки ти не приперся! — огризнулася Джіні.

Дін зніяковів. Він витиснув з себе посмішку Гаррі, але той на неї не відповів, бо

новонароджена потвора у нього всередині ревла, вимагаючи негайно вигнати Діна з команди.

— Е-е... ходімо, Джіні, — запропонував Дін, — назад у вітальню...

— Ти йди! — звеліла Джіні. — А я ще скажу кілька слів дорогому братикові!

Дін пішов, не виявляючи найменшої охоти затриматися.

— Отже, так, — Джіні відкинула з обличчя довге руде волосся й зі злістю зміряла Рона

очима, — з’ясуймо все раз і назавжди. Не твоє собаче діло, Роне, з ким я ходжу і що роблю...

— Якраз моє! — не менш сердито огризнувся Рон. — Думаєш, я хочу, щоб на мою сестру

казали...

— Як? — крикнула Джіні, виймаючи чарівну паличку. — Як саме?

— Джіні, він нічого такого не мав на увазі, — машинально спробував заспокоїти її Гаррі,

хоч потвора у грудях заревла, схвалюючи Ронові слова.

— Ще й як мав! — кинула вона Гаррі. — Лише тому, що він сам ще ні з ким не “лизався”,

лише тому, що найкращим і у його житті цілунком був “цьом” від тітоньки Мюріель...