Гаррі Поттер і напівкровний принц

Дамблдора?

— Поттере, директор повернеться аж у понеділок, — здивовано глянула на нього

професорка Макґонеґел.

— Його немає? — сердито перепитав Гаррі.

— Так, Поттере, немає! — гостро відповіла професорка Макґонеґел. — Але якщо маєш що

розповісти про цю жахливу подію, то розповідай мені!

Частку секунди Гаррі вагався. Професорці Макґонеґел він якось не був готовий звірятися;

Дамблдор, хоч і здавався часом грізнішим, якось легше сприймав різні теорії, навіть найдикіші, і

не був схильний глузувати з них. Однак це було питання життя й смерті, тож боятися глузування

було якось недоречно.

— Мені здається, пані професорко, що це Драко Мелфой дав Кеті намисто.

Рон почав ніяково терти собі носа; а Герміона зачовгала ногами, ніби хотіла відійти від

Гаррі якнайдалі.

— Поттере, це дуже серйозне звинувачення, — сказала професорка Макґонеґел після

секундного збентеження. — Ти маєш якісь докази?

— Не маю, — сказав Гаррі, — але... — і він розповів їй, як вони йшли за Мелфоєм до

“Борджин і Беркс” й підслухали його розмову з Борджином.

Коли він договорив, професорка Макґонеґел збентежилася ще більше.

— Мелфой приніс щось до “Борджина й Беркса”, щоб відремонтувати?

— Ні, пані професорко, він лише хотів, щоб Борджин йому сказав, як те щось полагодити,