Гаррі Поттер і напівкровний принц

уроках заклинань і трансфігурації. Гаррі незрідка бачив, як у його однокласників у вітальні або

в їдальні напружувалися й синіли обличчя, наче вони ковтнули завелику дозу како-загустину; та

він розумів, що насправді вони пробували виконати закляття, не вимовляючи слів уголос.

Можна було зітхнути з полегкістю, коли урок відбувався в оранжереях: на гербалогії вони мали

справу зі щораз небезпечнішими рослинами, але принаймні їм дозволялося вигукувати

прокляття вголос, коли ззаду їх зненацька хапали які-небудь “отруйні щупальця”.

Через перевантаження навчанням і шалені багатогодинні вправи з безмовних заклять

Гаррі, Рон і Герміона ніяк не могли вибратися й провідати Геґріда. Він не приходив трапезувати

за вчительським столом, і це вже була зловісна ознака, а разів кілька, коли вони перестрівали

його в коридорах чи на подвір’ї, він завжди якось загадково їх не помічав і наче не чув їхніх

вітань.

— Треба піти й усе пояснити, — сказала Герміона в суботу за сніданком, дивлячись на

порожнє Геґрідове місце за вчительським столом.

— Сьогодні зранку проби з квідичу! — нагадав Рон. — А ще треба відпрацювати закляття

“Аґваменті” для Флитвіка! Та й що пояснювати? Як йому поясниш, що ми терпіти не могли його

дурний предмет?

— Нічого подібного! — обурилася Герміона.

— Це ти так думаєш, а я ще не забув тих скрутів, — похмуро буркнув Рон. — І можу тобі

зараз сказати, що ми тоді дивом уникли загибелі. Ти ще не чула, що він молов про свого

дебільного братика... якби ми залишилися, то мусили б навчати Ґропа зав’язувати шнурки на