Гаррі Поттер і напівкровний принц

примушувала тебе писати власною кров’ю, та ти все одно не відцурався своїх слів...

— А в мене й досі залишилися шрами від тих мізків у міністерстві, — нагадав про себе

Рон, підсмикуючи рукав.

— Я вже не кажу про те, що ти за літо виріс мало не на півметра, — додала Герміона,

незважаючи на Рона.

— І я високий, — не зовсім доречно бовкнув Рон. Прибули поштові сови, залітаючи крізь

залиті дощем вікна й забризкуючи всіх крапельками води. Учні отримували більше пошти, ніж

зазвичай: стурбовані батьки прагнули почути від дітей вістку і водночас їх заспокоїти, що вдома

все гаразд. Гаррі з самого початку семестру ще не отримав жодного листа; його єдиний

постійний дописувач загинув, і попри всі надії, що йому іноді писатиме Люпин, поки що цього

не відбувалося. Тому він здивувався, побачивши, що поміж рудих та сірих сов кружляє його

білосніжна Гедвіґа. Вона опустилася перед ним з великим квадратним пакунком. Наступної миті

такий самісінький пакунок упав перед Роном, тягнучи за собою його крихітну втомлену сову

Левконію.

— Овва! — вигукнув Гаррі, коли розгорнув пакунок і побачив там новесенький підручник

“Прогресивної методики зіллєваріння” з книгарні “Флоріш і Блотс”.

— Чудово! — зраділа Герміона. — Тепер віддаси оту книжку з закарлючками.

— Та ти що! — обурився Гаррі. — Я її залишу! Дивись, я вже все продумав...

Він витяг з сумки стару “Прогресивну методику зіллєваріння” і вдарив по палітурці

чарівною паличкою, примовляючи: