Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Біда в тім, пане прем’єр-міністре, що протилежна сторона теж володіє чарами.

На цих словах обидва чаклуни один за одним ступили в яскраво-зелене полум’я і зникли.

— РОЗДІЛ ДРУГИЙ —

Прядильний кінець

За багато миль звідти холодний туман, що тиснув на вікна прем’єр-міністра, стелився над

брудною річкою, яка звивалася між зарослими бур’яном і засипаними сміттям берегами. Там

стирчав величезний димар, похмурий і зловісний — усе, що залишилося від занедбаного млина.

Не чути було ні звуку, окрім шепоту темної води, не видно було жодної ознаки життя, окрім

худющої лисиці, що скрадалася понад берегом, сподіваючись винюхати у високій траві стару

обгортку від риби з картоплею.

Аж ось з ледь чутним ляскотом біля річки постала з повітря струнка постать у каптурі.

Лисиця завмерла, сторожко вдивляючись у цю дивну з’яву. Постать якусь мить роззиралася, а

тоді рушила звідти легкими швидкими кроками, шурхочучи по траві полами довгої мантії.

Ляснуло вдруге, вже голосніше, і матеріалізувалася друга стать у каптурі.

— Стривай!

Різкий вигук налякав лисицю, що причаїлася в густій траві. Вона вистрибнула зі своєї

схованки й помчала берегом. Спалахнуло зелене світло, почулося скавуління, й лисиця мертва

впала на землю.

Друга постать перевернула тварину ногою.

— Звичайна лисиця, — пролунав з-під каптура байдужий жіночий голос. — А я було