Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Це явна реакція на погано виконане закляття “Імперіус”, — пояснив Скрімджер. — У

голові в нього все переплуталося, але він і далі може бути небезпечний.

— Він тільки крякав! — слабко заперечив прем’єр-міністр. — Трохи відпочинку...

можливо, менше пити...

— Зараз його обстежує група цілителів з лікарні магічних хвороб і травм імені Святого

Мунґо. Він уже намагався трьох задушити, — повідомив Скрімджер. — Гадаю, буде краще,

якщо ми на певний час ізолюємо його від маґлівської громади.

— Я... але... з ним усе буде гаразд? — стурбовано запитав прем’єр-міністр.

Скрімджер, уже йдучи до каміна, лише знизав плечима.

— Це все, що я мав сказати. Триматиму вас у курсі справ, пане прем’єр-міністре... Якщо

не матиму змоги прибути особисто, то присилатиму Фаджа. Він погодився залишитися на

посаді радника.

Фадж спробував усміхнутись, але це було більше схоже на напад зубного болю. Скрімджер

уже нишпорив у кишені в пошуках таємничого порошку, від якого полум’я робилося зелене.

Прем’єр-міністр якусь мить безнадійно дивився на цих двох, а тоді з нього вирвалися

слова, які він цілий вечір душив у собі.

— Заради всіх святих... ви ж чаклуни! Ви володієте чарами! Ви можете владнати... ну...

все, що завгодно!

Скрімджер повільно обернувся й обмінявся недовірливим поглядом з Фаджем, котрий

цього разу таки спромігся на усмішку, і лагідно відповів: