Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Циссі, не треба цього робити, не можна йому довіряти.

— Темний Лорд йому довіряє!

— Темний Лорд... думаю... помиляється, — засапалася Бела. Її очі блиснули з-під каптура,

коли вона озирнулася, перевіряючи, чи немає тут нікого, крім них. — Так чи так, а нам наказали

нікому про план не розповідати. Це була б зрада Темного Лорда і...

— Пусти, Бело! — огризнулася Нарциса й витягла з-під мантії чарівну паличку,

погрозливо націливши її Белі в лице. Бела тільки всміхнулася.

— Циссі, на рідну сестру? Не посмієш...

— Нема такого, чого б я не посміла! — видихнула Нарциса і в її голосі почулися істеричні

нотки. Вона махнула чарівною паличкою, наче ножем, і знову спалахнуло світло.

Бела як обпечена відсахнулася від сестриної руки.

— Нарцисо!

Але Нарциса вже бігла далі. Потираючи руку, переслідувачка знову подалася за нею, хоча

трималася тепер на відстані. Вони заглиблювалися в безлюдний лабіринт цегляних будинків.

Нарешті Нарциса побігла вгору вуличкою, що мала назву Прядильний Кінець, і над якою, наче

велетенський вказівний палець, здіймався височенний димар млина. Її кроки відлунювали

бруківкою, коли вона минала забиті дошками вікна з вибитими шибками, і стихли аж біля

останнього будиночка, на першому поверсі якого мерехтіло крізь штори тьмяне світло.

Вона встигла постукати в двері до того, як підбігла Бела, пошепки все клянучи. Вони

стояли й відсапувалися, мимоволі вдихаючи сморід брудної річки, що його доносив сюди