Гаррі Поттер і напівкровний принц

захихотів.

— Класно бути шестикласником. А ще у нас цього року буде час для дозвілля. Цілі уроки,

коли можна просто сидіти й відпочивати.

— Роне, цей час потрібен для навчання! — заперечила Герміона вже в коридорі.

— Але ж не сьогодні, — сказав Рон, — сьогодні можна буде й подрімати.

— Ану, стій! — Герміона зупинила виставленою рукою якогось четвертокласника, що біг

повз них з яскраво-зеленим диском у руках. — Ікласті тарілки заборонені, дай сюди, — суворо

звеліла вона. Сердитий хлопець віддав гаркітливу тарілку, пірнув Герміоні попід руку й побіг

наздоганяти друзів. Рон зачекав, доки той зникне, і вихопив у Герміони тарілку.

— Класно, завжди хотів таку мати.

Герміонині протести потонули в голосному хихотінні — Лаванду Браун ця ситуація дуже

розсмішила. Минаючи їх, вона й далі сміялася, озираючись на Рона. Рон аж запишався.

Стеля Великої зали була погожого блакитного кольору, позначена де-не-де клаптиками

напівпрозорих хмаринок, так само, як і квадратики неба, що виднілися крізь височенні вікна.

Наминаючи вівсянку та яєчню з беконом, Гаррі й Рон розповіли Герміоні про вчорашню

розмову з Геґрідом, через яку хлопці й досі почувалися ніяково.

— Та як же він міг подумати, що ми й далі вивчатимемо догляд за магічними істотами! —

засмутилася Герміона. — Тобто хіба ми хоч раз виявляли... ну... хоч якийсь ентузіазм?

— Але що тут удієш? — Рон проковтнув цілісіньке смажене яйце. — Ми й так з любові до

Геґріда дуже на його уроках старалися. А йому здається, що ми це робили з любові до