Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Дивися, — Рон захоплено переглядав свій розклад уроків, — у нас зараз “вікно”,

вільний урок... а тоді після перерви... а потім ще один по обіді... класно!

Вони повернулися до вітальні, майже порожньої, якщо не зважати на півдесятка

семикласників. Серед них була й Кеті Бел — вона єдина залишилася зі складу тієї

ґрифіндорської квідичної команди, гравцем якої Гаррі став ще в першому класі.

— Я так і думала, що тебе призначать, молодчина, — вона вказала на капітанський значок

у Гаррі на грудях. — Скажи, коли прийти на пробу?

— Не мели дурниць, — здивувався Гаррі, — тебе не треба випробовувати, я за п’ять років

вивчив, як ти граєш...

— Не починай з цього, — застерегла вона. —Ти не знаєш — ану ж з’явився хтось значно

кращий за мене. Уже не раз так бувало, що розпадалися чудові команди, бо капітани не хотіли

міняти старих гравців або брали своїх друзів...

Рон трохи занепокоївся й почав бавитися з ікластою тарілкою, що її забрала в

четвертокласника Герміона. Тарілка облетіла вітальню, гарчачи й намагаючись погризти

гобелени. Жовті очі Криволапика стежили за нею, а коли тарілка підлітала надто близько, він

шипів.

Десь за годину хлопці неохоче покинули залиту сонцем вітальню й подалися в клас

захисту від темних мистецтв, що був на чотири поверхи нижче. Чимось стурбована Герміона

вже стояла там у черзі перед дверима зі стосом важких книжок.

— Нам на рунах завдали стільки домашньої роботи, — сказала вона Гаррі й Ронові, коли ті